Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.
Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.
У липні так любимо тіло води,
що втікає між пальців. (2)
Сто млинів було там,
Сто млинових коліс
І зелені... застояні плеса,
де риба ловил
ася в руки.
Очерет, наче царства, держави з латаття
Усе було річка.
Теплі схови в піску залишалися наші й не наші,
хололи до ранку. (2)
Теплі схови в піску залишалися наші й не наші,
хололи до ранку. (2)
Скільки нас не збулось,
Переходячи міст понад Полтвою,
Скільки... перейшло через міст
І назавше пропало в гущавині правого берега?..
Правого берега...
Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.
Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.
У липні так любимо тіло води,
що втікає між пальців. (2)
3. Good Time
Музика: Роман Чайка
Місто немов сузір’я...
Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів,
від яких не лишилося й каменя!..
Та хто нам повірить, що йшли ми на світло?
Як часто шукали ми гирло, і міст, і причал
в опівнічних пустинях дворів,
Та хто нам повірить, що річка була тут?
Тільки крізь нас переходять міста у непам’ять.
Ми вимовляємо їх і знаходимо іншими.
Втім, вранці виходиш на площу і все пізнаєш.
Липи в час доцвітання стоять золоті безгомінні.
Липи в час доцвітання стоять золоті безгомінні...
4. Коло
Слова: Юрій Андрухович
Музика: Михайло Барбара
В парку під тоненьким деревом
Стоїть панок з кругленьким черевом
І воду п’є із соком пурпуровим
І усміхається, чи ж не чудово?
Ах, як чудово!
Дівчатко з голубим бальоником,
Хлопчина з дерев’яним коником,
Близнята з однією пипкою,
Панянка з нотами і скрипкою,
Панок у чорному з ґазетою
І песик з ніжкою задертою.
А сонце, сонце вже під чаркою
Цілується з малою хмаркою,
Надходить пані в сукні з квітами,
Колише клубами розквітлими,
Угледіла панка і нагло в нього
З пістолів стрелила і більш ні в кого.
А сонце, сонце вже під чаркою
Цілується з малою хмаркою,
І воду п’є із соком пурпуровим
І усміхається, чи ж не чудово?
Ах, як чудово!
5. Йосифа Кун. Дух
Слова: Юрій Андрухович
Музика: Михайло Барбара
Дозволь мені кружляти над тобою.
Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок.
Песій Ринок вітав мене песім гавкотом,
А черниці з вулиці Сакраменток
Ховалися в нішах.
Ані разу не вигнав мене Макольондра,
Я завше мав гроші і розум.
Покажи своє місто. Я хочу
Йти за отими дівчатами
В сукнях червоних.
Я хочу дзвонити
З оцих телефонних кабін.
Я хочу набрати номер Йосифи Кун
І почути, як вона скаже:
"Дозволь мені кружляти над тобою". (2)
Ронить небо блискавиці,
З висоти в глибінь криниці, гей, гей, гей!
Зупиніться буйні гриви,
Небо, небо кида зливи в груди.
Та вже коні пролетіли...
Слухать коні не схотіли –
Літо буде, літо буде, літо буде,
Буде літо, буде літо!
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is coming.
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming.
У весняному полоні скачуть коні,
Буйні коні, скачуть коні, гей!
Сонце райдугою грає
І твою весну вітає, чуєш?
А ми до тебе з небом обоє,
Ще й вітрів із нами троє їдем.
Зупиніться буйні гриви,
Небо, небо кида зливи в груди.
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is really coming.
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is coming. (весь куплет – 3)
7. Київський триптих
Слова: Юрій Позаяк, В. Недоступ
Музика: Роман Чайка, Михайло Барбара
Я знав одну брюнетку на Подолі,
Що голову купала в пергідролі,
Була ця дівка з кам’яним подолом
Та й нічка з нею темною була.
А виявилося проста дівуля:
Сміялась навіть з пальця, навіть з дулі,
Та й головою сторч летіла в люлю
І знову нічка темною була.
А були в неї дивовижні перси,
В одному з них таки знайшов я серце,
А в тому серці стільки було перцю,
Що знову нічка темною була.
Світало. Триста НЛО
Понад Хрещатиком літало,
Ще двірникове помело
Вулиць холодних не торкало.
Байдужо блимали харчки,
Замерзлі під неоном літер,
Чужий, інопланетний вітер
За вуха зачіпляв гачки.
І глибоко було плювать
На всі ті чудеса досвітні,
А о четвертій двадцять п’ять
мене ковтнули підворітні.
Ідуть натхненні міліціонери!
"Ві а де чемпіонз!" – співають.
На ремінцях ведуть собак-шукалок,
І ті безладно скавучать.
На танцмайданчику танцюють міліцейські пари
Танцюють міліцейський вальс.
Наряд закоханих за ними пильно стежить,
Щоб зайвого не станцювали.
Гойдається в гойдалці міліцієня.
Читає мої вірші і сміється!
Це свято –
Днями Києва зоветься.
8. Фаустове свято. Ніч
Слова: Юрій Андрухович
Музика: Юрко Чопик
Ось тобі, вбога пуста голова,
перше знамення Різдва –
снігу добув ти для білих поем,
вітру черпнувши плащем.
Крила не тут, але біль від крила
на ніч прип’яв до стола –
мить, наче рибу, ловиш багром
і повертаєш в огром.
Тільки тепер вона має печать
віщих прозрінь і зачать.
Є в ній зима – цегляні димарі
теплі о білій порі.
Ось тобі й ніч, пуста голова,
напередодні Різдва.
Хочеш – придумай, як до зорі
рушили тріє царі... (весь куплет – 3)
9. Алкохоку
Слова: Юрій Позаяк
Музика: Роман Чайка
Здається, лиш недавно
Ми разом сіли пить,
А вже надворі осінь.
Задзвонив телефон...
Задзвонив телефон,
Не знімаю я трубки –
Ще півпляшки лишилось.
Ах, як співає пташка...
Ах, як співає пташка,
Ах, як вона співає!
Іще сто грам замовлю.
Учора я надравсь...
Учора я надравсь,
Сьогодні в дошку п’яний –
А може, це любов?
Я дерево обняв...
Я дерево обняв.
А хто мене сьогодні
Додому доведе?!
Ворона "ка-р!" та "кар-р!"
Ворона "ка-р!" та "кар-р!"
Ніяк не зрозумію –
Невже я перепив?
Як смішно всі внизу...
Як смішно всі внизу
Голівки задирають –
З балкона я стругнув...
Усе той сон страшний...
Усе той сон страшний –
Шампанське й самогон
Плюс вермут й тепле пиво...
10. Колискова для Назара
Слова: Віктор Неборак
Музика: Михайло Барбара
Подушка – це вхід в потаємні печери,
А ковдра – завіса від світу.
Як тільки заснеш, то полинеш приємно
В країну незвіданих істин.
Усе тут як справжнє і ти тут як справжній,
Усього торкаєшся, все тут твоє.
Захочеш – міняєш предмети місцями,
Захочеш все вдрузки поб’єш.
Захочеш царем, не захочеш не будеш,
Рабом, генералом, бандитом, співцем –
Ким хочеш ти станеш, на хвилю, на вічність,
Аби лиш захтів, або зразу усім.
Усе там побачиш, що тільки захочеш,
Усе, що ти можеш собі уявити.
Ким хочеш ти станеш, щоб тільки не зрадив
Всіх наших незвіданих істин.
11. Ваня Каїн
Слова: Юрій Андрухович
Музика: Мертвий півень
Знову в руськім царстві пиятика,
навіть голуби на храмах сизі,
брате Каїн, ця сльоза велика
на твоїй неголеній мармизі,
що вона таке й куди тікає,
перепив чи перетовк задуже
і дрижиш мов Каїн, брате Каїн,
мій рудобородий п’яний друже.
Мій косоворотий темний роте,
в Бога просиш різки наче ласки,
знов на стайнях батогом пороти
від Москви до самих до Аляски.
Прагнеш, аж кожух під ноги кинеш,
топчеш як топтав чужу князівну,
рвеш каптан, бо ніби й справді гинеш
у безкраю ніч ведмежу й зимну.
Плачеш і дзвениш немов сокира,
що з небес упала у Недеї,
рвеш сорочку та під нею шкіра
здерта з мене десь на Єнісеї.
Братні руки до розправи скорі
для обіймів п’яних розпросториш,
відпусти мене на ясні зорі,
я вже вічний, ти мені не сторож.
12. Осіннє
Слова і музика: Михайло Барбара
Дощі пройдуть, залишаться озерами,
Сніги розтануть, стануть річками.
Ніхто не помітить мене,
Ніхто не побачить як я
Біжу, стрибаю через калюжі. (2)
Хтось кине каміння, буде бруківка,
Листя опадає, утворює осінь.
Візьму тебе за руку, скажу тобі:
Побігли стрибати через калюжі. (4)
13. Зелене
Слова: Ігор Калинець
Музика: Роман Чайка
Дощі шепітливими вустами
Цілують зелену землю,
Так я цілував твої зелені очі,
Коли ти поверталася з лісів
Зарошена м’яким галасом
І голос твій плив по мені,
Як вітер по травах...
Тоді зі сторінок зеленого Євангелія
Виходив Зелений Лис.
І розповідав ще одну давню таїну існування,
Просту мов життя.
На паркеті виростала папороть,
Стіну оплітав бородатий мох.
Баговиння встеляло ложе
І Зелений Місяць, молодим фавном
Зазирав до недопитої шклянки вина...
14. Вона
Слова: Віктор Неборак
Музика: Мертвий півень
Я поглянув на неї наче на річ,
Я хотів би опинитись з нею віч-на-віч,
Я хотів би володіти нею цілу ніч,
О, добродію багатий, грошей позич.
Я хотів би з нею спати в готелях Монте-Карло,
О, добродію багатий, фраєрнутись треба гарно,
Барахло нове купити і літаючу тарілку,
Ананаси, апельсини, абрикоси і горілку.
Приспів:
Старий, вибачай,
Давай позичай,
Ще сотню на чай. (весь куплет – 2)
Ти стоїш на балконі як манекен,
У тебе з мармуру долоні і кров як у Кармен,
У твоїх зіницях чорний вечір губить кольори,
Закривавлені тореро вибувають з гри.
Барди надривають горло-золото,
Ти богиня гордозолотосолодкоросла,
Гнуть вітри залізні проліски і колоски,
Апельсини струми б’ють на розпечені піски.
Приспів
15. Як багато суперзірок
Слова: Олег Лишега
Музика: Роман Чайка
Як багато суперзірок
Порослих очеретом,
Десь там Том Джонс співає
Про зелену, зелену, зелену, зелену траву.
В таку ніч місячну борами
Водить хороводи про опеньки
Притрушені цинамоном,
Притрушені...
Якби я хотів полинути знову
Тим Чумацьким шляхом назад,
Поорати ще теплий пил, поорати ще пил,
Поорати ще...
В таку ніч відкриваються
Найбільші оперні театри світу,
Для тих, хто в морі, для тих, хто не спить
Елла Фітзджеральд мажеться глиною голубою.
Ми не пропадем у цьому світі,
Ніколи, ніколи, ніколи не сумуватиму,
Зовсім як дерево низенько над водою,
Зовсім як дерево низенько над водою.
Комментарии могут добавлять только зарегистрированные пользователи. Вы можете зарегистрироваться на сайте или залогиниться через социальные сети (иконки вверху сайта).
Очерет, наче царства, держави з латаття
Усе було річка.
Теплі схови в піску залишалися наші й не наші,
хололи до ранку. (2)
Теплі схови в піску залишалися наші й не наші,
хололи до ранку. (2)
Скільки нас не збулось,
Переходячи міст понад Полтвою,
Скільки... перейшло через міст
І назавше пропало в гущавині правого берега?..
Правого берега...
Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.
Зійшовши до річки,
Ми воду торкнули руками.
У липні так любимо тіло води,
що втікає між пальців. (2)
3. Good Time
Музика: Роман Чайка
Місто немов сузір’я...
Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів,
від яких не лишилося й каменя!..
Та хто нам повірить, що йшли ми на світло?
Як часто шукали ми гирло, і міст, і причал
в опівнічних пустинях дворів,
Та хто нам повірить, що річка була тут?
Тільки крізь нас переходять міста у непам’ять.
Ми вимовляємо їх і знаходимо іншими.
Втім, вранці виходиш на площу і все пізнаєш.
Липи в час доцвітання стоять золоті безгомінні.
Липи в час доцвітання стоять золоті безгомінні...
4. Коло
Слова: Юрій Андрухович
Музика: Михайло Барбара
В парку під тоненьким деревом
Стоїть панок з кругленьким черевом
І воду п’є із соком пурпуровим
І усміхається, чи ж не чудово?
Ах, як чудово!
Дівчатко з голубим бальоником,
Хлопчина з дерев’яним коником,
Близнята з однією пипкою,
Панянка з нотами і скрипкою,
Панок у чорному з ґазетою
І песик з ніжкою задертою.
А сонце, сонце вже під чаркою
Цілується з малою хмаркою,
Надходить пані в сукні з квітами,
Колише клубами розквітлими,
Угледіла панка і нагло в нього
З пістолів стрелила і більш ні в кого.
А сонце, сонце вже під чаркою
Цілується з малою хмаркою,
І воду п’є із соком пурпуровим
І усміхається, чи ж не чудово?
Ах, як чудово!
5. Йосифа Кун. Дух
Слова: Юрій Андрухович
Музика: Михайло Барбара
Дозволь мені кружляти над тобою.
Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок.
Песій Ринок вітав мене песім гавкотом,
А черниці з вулиці Сакраменток
Ховалися в нішах.
Ані разу не вигнав мене Макольондра,
Я завше мав гроші і розум.
Покажи своє місто. Я хочу
Йти за отими дівчатами
В сукнях червоних.
Я хочу дзвонити
З оцих телефонних кабін.
Я хочу набрати номер Йосифи Кун
І почути, як вона скаже:
"Дозволь мені кружляти над тобою". (2)
6. Літо буде
Слова: Григорій Гдаль
Музика: Роман Чайка, Михайло Барбара
У весняному полоні скачуть коні,
Буйні коні, скачуть коні, гей!
Грім весняний пестить гриви,
Грім весняний просить зливи,
Коні, гей, коні, гей!
Ронить небо блискавиці,
З висоти в глибінь криниці, гей, гей, гей!
Зупиніться буйні гриви,
Небо, небо кида зливи в груди.
Та вже коні пролетіли...
Слухать коні не схотіли –
Літо буде, літо буде, літо буде,
Буде літо, буде літо!
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is coming.
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming.
У весняному полоні скачуть коні,
Буйні коні, скачуть коні, гей!
Сонце райдугою грає
І твою весну вітає, чуєш?
А ми до тебе з небом обоє,
Ще й вітрів із нами троє їдем.
Зупиніться буйні гриви,
Небо, небо кида зливи в груди.
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is really coming.
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is coming. (весь куплет – 3)
7. Київський триптих
Слова: Юрій Позаяк, В. Недоступ
Музика: Роман Чайка, Михайло Барбара
Я знав одну брюнетку на Подолі,
Що голову купала в пергідролі,
Була ця дівка з кам’яним подолом
Та й нічка з нею темною була.
А виявилося проста дівуля:
Сміялась навіть з пальця, навіть з дулі,
Та й головою сторч летіла в люлю
І знову нічка темною була.
А були в неї дивовижні перси,
В одному з них таки знайшов я серце,
А в тому серці стільки було перцю,
Що знову нічка темною була.
Світало. Триста НЛО
Понад Хрещатиком літало,
Ще двірникове помело
Вулиць холодних не торкало.
Байдужо блимали харчки,
Замерзлі під неоном літер,
Чужий, інопланетний вітер
За вуха зачіпляв гачки.
І глибоко було плювать
На всі ті чудеса досвітні,
А о четвертій двадцять п’ять
мене ковтнули підворітні.
Ідуть натхненні міліціонери!
"Ві а де чемпіонз!" – співають.
На ремінцях ведуть собак-шукалок,
І ті безладно скавучать.
На танцмайданчику танцюють міліцейські пари
Танцюють міліцейський вальс.
Наряд закоханих за ними пильно стежить,
Щоб зайвого не станцювали.
Гойдається в гойдалці міліцієня.
Читає мої вірші і сміється!
Це свято –
Днями Києва зоветься.
8. Фаустове свято. Ніч
Слова: Юрій Андрухович
Музика: Юрко Чопик
Ось тобі, вбога пуста голова,
перше знамення Різдва –
снігу добув ти для білих поем,
вітру черпнувши плащем.
Крила не тут, але біль від крила
на ніч прип’яв до стола –
мить, наче рибу, ловиш багром
і повертаєш в огром.
Тільки тепер вона має печать
віщих прозрінь і зачать.
Є в ній зима – цегляні димарі
теплі о білій порі.
Ось тобі й ніч, пуста голова,
напередодні Різдва.
Хочеш – придумай, як до зорі
рушили тріє царі... (весь куплет – 3)
9. Алкохоку
Слова: Юрій Позаяк
Музика: Роман Чайка
Здається, лиш недавно
Ми разом сіли пить,
А вже надворі осінь.
Задзвонив телефон...
Задзвонив телефон,
Не знімаю я трубки –
Ще півпляшки лишилось.
Ах, як співає пташка...
Ах, як співає пташка,
Ах, як вона співає!
Іще сто грам замовлю.
Учора я надравсь...
Учора я надравсь,
Сьогодні в дошку п’яний –
А може, це любов?
Я дерево обняв...
Я дерево обняв.
А хто мене сьогодні
Додому доведе?!
Ворона "ка-р!" та "кар-р!"
Ворона "ка-р!" та "кар-р!"
Ніяк не зрозумію –
Невже я перепив?
Як смішно всі внизу...
Як смішно всі внизу
Голівки задирають –
З балкона я стругнув...
Усе той сон страшний...
Усе той сон страшний –
Шампанське й самогон
Плюс вермут й тепле пиво...
10. Колискова для Назара
Слова: Віктор Неборак
Музика: Михайло Барбара
Подушка – це вхід в потаємні печери,
А ковдра – завіса від світу.
Як тільки заснеш, то полинеш приємно
В країну незвіданих істин.
Усе тут як справжнє і ти тут як справжній,
Усього торкаєшся, все тут твоє.
Захочеш – міняєш предмети місцями,
Захочеш все вдрузки поб’єш.
Захочеш царем, не захочеш не будеш,
Рабом, генералом, бандитом, співцем –
Ким хочеш ти станеш, на хвилю, на вічність,
Аби лиш захтів, або зразу усім.
Усе там побачиш, що тільки захочеш,
Усе, що ти можеш собі уявити.
Ким хочеш ти станеш, щоб тільки не зрадив
Всіх наших незвіданих істин.
11. Ваня Каїн
Слова: Юрій Андрухович
Музика: Мертвий півень
Знову в руськім царстві пиятика,
навіть голуби на храмах сизі,
брате Каїн, ця сльоза велика
на твоїй неголеній мармизі,
що вона таке й куди тікає,
перепив чи перетовк задуже
і дрижиш мов Каїн, брате Каїн,
мій рудобородий п’яний друже.
Мій косоворотий темний роте,
в Бога просиш різки наче ласки,
знов на стайнях батогом пороти
від Москви до самих до Аляски.
Прагнеш, аж кожух під ноги кинеш,
топчеш як топтав чужу князівну,
рвеш каптан, бо ніби й справді гинеш
у безкраю ніч ведмежу й зимну.
Плачеш і дзвениш немов сокира,
що з небес упала у Недеї,
рвеш сорочку та під нею шкіра
здерта з мене десь на Єнісеї.
Братні руки до розправи скорі
для обіймів п’яних розпросториш,
відпусти мене на ясні зорі,
я вже вічний, ти мені не сторож.
12. Осіннє
Слова і музика: Михайло Барбара
Дощі пройдуть, залишаться озерами,
Сніги розтануть, стануть річками.
Ніхто не помітить мене,
Ніхто не побачить як я
Біжу, стрибаю через калюжі. (2)
Хтось кине каміння, буде бруківка,
Листя опадає, утворює осінь.
Візьму тебе за руку, скажу тобі:
Побігли стрибати через калюжі. (4)
13. Зелене
Слова: Ігор Калинець
Музика: Роман Чайка
Дощі шепітливими вустами
Цілують зелену землю,
Так я цілував твої зелені очі,
Коли ти поверталася з лісів
Зарошена м’яким галасом
І голос твій плив по мені,
Як вітер по травах...
Тоді зі сторінок зеленого Євангелія
Виходив Зелений Лис.
І розповідав ще одну давню таїну існування,
Просту мов життя.
На паркеті виростала папороть,
Стіну оплітав бородатий мох.
Баговиння встеляло ложе
І Зелений Місяць, молодим фавном
Зазирав до недопитої шклянки вина...
14. Вона
Слова: Віктор Неборак
Музика: Мертвий півень
Я поглянув на неї наче на річ,
Я хотів би опинитись з нею віч-на-віч,
Я хотів би володіти нею цілу ніч,
О, добродію багатий, грошей позич.
Я хотів би з нею спати в готелях Монте-Карло,
О, добродію багатий, фраєрнутись треба гарно,
Барахло нове купити і літаючу тарілку,
Ананаси, апельсини, абрикоси і горілку.
Приспів:
Старий, вибачай,
Давай позичай,
Ще сотню на чай. (весь куплет – 2)
Ти стоїш на балконі як манекен,
У тебе з мармуру долоні і кров як у Кармен,
У твоїх зіницях чорний вечір губить кольори,
Закривавлені тореро вибувають з гри.
Барди надривають горло-золото,
Ти богиня гордозолотосолодкоросла,
Гнуть вітри залізні проліски і колоски,
Апельсини струми б’ють на розпечені піски.
Приспів
15. Як багато суперзірок
Слова: Олег Лишега
Музика: Роман Чайка
Як багато суперзірок
Порослих очеретом,
Десь там Том Джонс співає
Про зелену, зелену, зелену, зелену траву.
В таку ніч місячну борами
Водить хороводи про опеньки
Притрушені цинамоном,
Притрушені...
Якби я хотів полинути знову
Тим Чумацьким шляхом назад,
Поорати ще теплий пил, поорати ще пил,
Поорати ще...
В таку ніч відкриваються
Найбільші оперні театри світу,
Для тих, хто в морі, для тих, хто не спить
Елла Фітзджеральд мажеться глиною голубою.
Ми не пропадем у цьому світі,
Ніколи, ніколи, ніколи не сумуватиму,
Зовсім як дерево низенько над водою,
Зовсім як дерево низенько над водою.