 |
 Итак – колыбель... Что ж, посмотрим – возможно, из этой колыбели действительно выйдет в мир что-то замечательное. Во всяком случае, предпосылки для оптимизма точно уже есть. За три года существования группа успела наработать и приятное качество материала, и, главное, собственную манеру. Инкунабула состоит всего из трех людей, но им удается создавать насыщенную, интересную музыку без лишних пустот в звучании. Тяжелая гитара, глубокий бас, напряженные ударные – так сказать, дань выбранному стилю. Но ко всему этому прилагается немалая мелодичность практически всех композиций – и возникает ощущение свежести. Песни часто не рычат, собственно, а поются – и при этом не теряют ничего от своей энергичности. Напротив – кажется, именно гибкий, пластичный вокал прибавляет им серьезных оборотов. Плюс – аккуратное, действительно уместное использование фольковых мотивов (это и игра на сопилке, и само построение мелодий). Все вместе – производит впечатление альтернативной красоты. Иными словами, это прозрачный альбом – хотя и не каждое ухо со мной согласится. Но любая музыка, если она правильно применяет корни, просто обречена нести в себе какую-то частичку нефальшивой гармонии. И, кажется, с музыкой Инкунабулы происходит именно это – что не мешает ей, впрочем, быть альтернативной по сути. |
 |
Птахом сивим загоєний,
Між своїми прощеннями
Залишений...
-----------------------------------------------
Тихо
Відкриваю дедалі більше,
Відчуваю чимраз, то менш…
Той, хто чув голос всього світу,
Любить тишу…
Як дим пливе по воді,
Як тінь лишає сліди,
Так тихо й невпинно минає час
І Вас, і нас…
Ловіть його, поки не виграв в Вас.
Гуркіт грому – то рани неба,
Дощ паде – сльози покотив (хто?)
Бачиш блиск? То є погляд Бога
Грішну землю спопелив.
----------------------------------------------
Залиш мене сама…
Залиш мене сама,
Забудемо все вчора.
Залиш мене сама,
Забудемо все вчора.
Забудемо образи,
Які терпіли разом.
Залиш мене сама,
Забудемо все вчора.
Дарую право першою зійти
Із потяга, що мчить у нікуди.
Залиш мене сама,
Забудемо все вчора.
---------------------------------------------------
Герої
Вчинки героїв завжди поза кадром
Зробити добро без надії на приз
Не здатись в бою – не видати таїн
Сягнути вершин і не впасти униз
Скільки б не було примарних героїв,
Справжні із них – невідомі.
Кістьми полягти у ім’я перемоги
Не вийти за рамки всечесної гри
Не просто життя боротьбі присвятити
І вибухнути, дочекавшись пори
Скільки б не було примарних героїв,
Справжні із них – невідомі.
------------------------------------------------
Мати
Хто тебе так щиро любить
І вбирає, і голубить,
І кладе у ліжко спати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі в усьому,
Щоб тобі усе віддати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!!!
Хто тебе узяв за руку,
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!
-------------------------------------------------
Недаремно
Мій сніг засипає твої сліди на піску,
Мій човен розрізав хвилі твого бажання,
Опівнічний крик мене позбавив сну
Й довіку прирік на нескінченні страждання.
Пробач, якщо зможеш, мене,
Ми цього обоє бажали.
Назад часу не повернеш,
Та все ж, недаремно кохали.
По собі лишили зім’яті сліди у траві,
Обіймами вітру голі тіла обпікали,
Себе запитали, невже ми досі живі,
Як в ритмі сердець нас хвилі востаннє гойдали.
Вже більше не чути твого серця стук,
А моє тремтить, до болю тремтить, як згадаю,
Як стиглими вишнями тебе годував із рук,
Я тут, а ти - там, і ніхто мене не чекає.
-----------------------------------------------------------------
На поверхнях
Опускає тіла вода,
Опускає до дна, до найдальших глибин.
Де тремтять сполохані риби,
Та наші очі залишаться вірні нам.
На поверхнях розбурханих рік
Тіло пробиває товщу засипаних слідів
Видихаємось, втративши зір,
Видихаємось рухами ми.
Віддаємося в руки сліпих кротів,
Їх безкрилі тіла прокладуть нам дорогу
В тунелях залишених днів,
Де я шукатиму тебе у темряві.
Безшумне тіло німої Адель,
Бездиханна тінь, в рани твої всиплю сіль.
Перелічую на пальцях прожиті дні
Вистачає однієї руки, та й на тій – обрубані пальці...
--------------------------------------------------------------------
Народна
Я не гуцул, то ж не буду коломийки грати
Хочу я про нашу землю всім вам заспівати
Про чудову ту Вкраїну, де ми народились,
Щоб любов до неньки в Вашім серці поновилась!
Тече річка невеличка з вишневого саду
А я свою миленькую дуже люблю ззаду!
Котилася торба з горба, а в тій торбі раки
Ой, хто ж мене молодого пригорне до серця?
От ми, легіні-молодці грали і співали
Все - для того, щоб назавжди ви запам'ятали:
Повернеться нам колишня слава, сила й воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!!!
----------------------------------------------------------------
Твоє тіло
Тримай мене міцніше, ніж учора,
Бо відлітає останній вже листок.
Нам не вдається уникнути повторів:
Історії життя, затерті до дірок.
Я бачив запах, я вдихав твій погляд,
Та перед тілом твоїм встояти не зміг.
По шию у воді - наповнюється чаша,
Мене вже не врятує волі оберіг.
Це було твоє тіло - Краса, що душу згубила не одну.
Це було твоє тіло - Остання крапля моєї чаші,
Я тону!
Звабливим вигином ти вміло спекулюєш,
Красою вбивчою захоплюєш серця.
Горлянку рву, та ти мене не чуєш,
Бо ти ще більш самозакохана, ніж я!
Я тону у тобі!..
-----------------------------------------------------------------
Дедал та Ікар
Звикаєш ти до вигнання й біди,
Ридаєш на самоті
Нещасний батько
Не розкаюсь!
Я не розкаюсь при вас!
За вбивство кара страшна –
Втрата сина...
І звикнеш ти до вигнання й біди,
Їх заслужив ти!
Не звикнути тобі до самоти,
Спричиненої смертю сина.
Літаєш ти високо, не впади
Згори зненацька до тла...
Ікара доля така.
---------------------------------------------------
Подаруй мені небо
Покажи мені, де бачиш світло,
Піду в тому напрямку, який ти вкажеш.
Несміливим кроком в темряву ступаю
Йду на голос, що невпинно благає.
Подаруй мені... Подаруй мені небо!
Чисте плесо твого погляду шукає вперто
Всеможливі відблиски мого тепла
Між хмарами побачиш дзеркало,
Яке тобі покаже голу правду
Подаруй мені... Подаруй мені небо!
Знайди, прийди, поглянь, прийми,
Почуй, подаруй, врятуй, подаруй!
До неба хочу дістатись чимскоріш!
До неба хочу разом з тобою!
До неба хочу допоможи мені!
До неба хочу! До неба, до неба!
Подаруй мені... Подаруй мені небо!
-----------------------------------------------------
Завжди
Дозвольте пройтися берегом,
Що медом пахне
І листям прiлим...
Бо листопад минув
За тиждень до сходу сонця
I не бачать очi...
Коли ти летиш
По бiлих снiгах,
Лишаючи в слідах
Замерзлi тiнi
Листаєш смiхом ти
Обличчя спорожнiлi
I плечi споважнiлi зими
Занурюєш руки у воду
I з льоду витинаєш зiрки
Плачеш перед свiтанком,
Наче робив це завжди.
Не кидайте в безодню,
Бо не бачать очі
вас не зможу я
Зненавидіти
Самотнiсть я вiдчую
Невидющий ще
Можливо, дочекаюсь
Поки сонце зiйде.
Занурюєш руки у воду
I з льоду витинаєш зiрки
Плачеш перед свiтанком,
Наче робив це завжди.